тиндарей

Тиндарей — власна назва, що походить від прізвища українського козацького ватажка Тиндаря (Тиндара), який очолював повстання на Запоріжжі в 1749 році; у народній творчості та історичній пам’яті втілює образ могутнього, непереможного богатиря.

Тиндарей — у переносному значенні: людина великої фізичної сили, могутньої статури; велетень, богатир (часто з відтінком народнопоетичного забарвлення).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |