Властивість за значенням нев’янучий; здатність не втрачати свіжості, яскравості, сили, не занепадати з часом; вічність, нетлінність, незгасність (переважно про абстрактні поняття, явища, почуття, славу).
нев’янучість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |