Словник Української Мови
Буква
Властивість нетлінного; стан, коли щось не піддається тлінню, розкладанню, руйнуванню або зникненню з часом; вічність, незнищенність.
У релігійному та філософському контексті — невразливість для смерті та розпаду; безсмертя душі або ідеї; стан, що позбавлений тлінності матеріального світу.
У переносному значенні — моральна чи духовна чистота, незайманість, яка зберігається недоторканою; здатність зберігати незаплямованість, високі якості попри обставини.
Приклад 1:
Маю тут на увазі Нетлінність, яка зійшла на мене з полотен і фресок, скульптур і статуй: «Справедли вість, що вручає Шпагу і Терези дожеві Пріулі» Тінторетто- батька і «Нептун, що приносить Дари Венеції» Тінторетто- сина, «Дож Ґрімані на колінах перед символом Вірності» Тіціяна і «Алегорія Віри» чи «Венеція на Троні в оточенні Справедливості і Миру» Веронезе, нарешті «Дож Чіґонья 1 «Про передумову вавилонського полонення церкви» (латин). І1ЕРВЕР31Я 86 перед Христом в оточенні Віри, Миру і Справедливості» Пальми Молодшого.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”