невмовкаючий

1. (як прикметник) Такий, що не припиняє говорити, постійно вимовляє слова; безперервний, невпинний (про мовлення, звучання).

2. (переносно, як прикметник) Постійний, невпинний, що триває без перерви (про явища, дії, стани).