1. Який ставиться до кого-, чого-небудь із підозрою, недовірою; який не схильний довіряти.
2. Який виражає недовіру, підозру (про погляд, усмішку, тон і т. ін.).
недовірливий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Ти, Германе, занадто недовірливий, — додав Болік. — Не довіряєш партнерам.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикментик () |