1. Властивість або стан за значенням невмотивований; відсутність достатніх підстав, причин, обґрунтування для чого-небудь; безпідставність, необґрунтованість.
невмотивованість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Проте пізніші автори, бачачи невмотивованість подібної спроби, продов- жували модифікувати текст. У житії наразі зустрічаємо значно більш логічне по- яснення.
— Невідомий автор, “Pizni Ukrayinski Zhitiia Sviatogo Kniazia Vol”
Частина мови: іменник (однина) |