Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що не має достатніх підстав, доказів, логічного чи фактичного обґрунтування; безпідставність.
Абстрактна якість тверджень, висновків, звинувачень тощо, які висунуті або прийняті без належного аргументування, підтвердження фактами або логічною аргументацією.
Приклад 1:
Людина часто розуміє безпідставність і необґрунтованість своїх тривог, але не може їх позбутися. Щоб позбутися цього, людина часто починає вірити в різну містику, прикмети, наслідує ритуали, заряджається « космічною Розділ 5.
— Котляревський Іван, “Енеїда”