1. Який не має влади, не є при владі; невладний, безвладний.
2. Який не може керувати, розпоряджатися чим-небудь; неспроможний, безсилий.
невладущий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Який не має влади, не є при владі; невладний, безвладний.
2. Який не може керувати, розпоряджатися чим-небудь; неспроможний, безсилий.
Відсутні