Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що не має здатності, можливості, уміння щось зробити; безсилий, безпомічний.
2. Який не відповідає потрібним вимогам, нездатний виконувати певні функції; незадовільний.
3. У праві: такий, що не може виконувати своїх майнових зобов’язань через відсутність коштів; неплатоспроможний.
Приклад 1:
З усього випливало, що діяпазон мерехтіння дверей на сім восьмих неспроможний бути об’єктом для парламент ських слухань і поступово перетворюється в класичну химеру для розгрібання сміття. Можливість завдяки цьому придбати вічне перо спонукала мене до перегляду деяких ґудзиків і мінералів, з яких, підкреслюю, не було жодного, подібного до свого власного відображення в молочному і особливо кавовому посуді.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”