Словник Української Мови
Буква
ІНТЕГРА́Л, -а, чол. 1. мат. Основне поняття інтегрального числення; величина, що є границею суми нескінченно великої кількості нескінченно малих доданків; використовується для обчислення площ, об’ємів, довжин кривих та розв’язання диференціальних рівнянь.
2. перен. Сукупність, цілісність, узагальнення чого-небудь; те, що об’єднує окремі частини в єдине ціле.
Приклад 1:
збірка «Зоряний інтеграл» була розсипана ідеологічною цензурою і світу не побачила. Потім поетичному слову Ліни Костенко було оголошено заборону, її твори не виходили окремими виданнями до 1977-го, до появи збірки «Над берегами вічної ріки».
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”
Приклад 2:
Робота сили та її вираз через криволінійний інтеграл Нехай тіло рухається прямолінійно і на всьому переміщенні r∆ на нього діє стала за величиною і напрямком сила F , яка утворює кут α з напрямком перем і- щення. Дію сили F на переміщенні r∆ , характеризують величиною, яку називають роботою.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Отриманий інтеграл називається криволінійним інтегралом, оскільки він представляє інтеграл від функції SF вздовж д еякої кривої, яка є траєкторією руху. Часто траєкторію позначають літ е- рою L, тоді ∫= L r d F A .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”