Неумисність — властивість дії або вчинку, що характеризується відсутністю злого умислу, наміру заподіяти шкоду; випадковість, ненавмисність.
Неумисність — у праві: форма вини, при якій особа не передбачала шкідливих наслідків своїх дій (бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити, або легковажно розраховувала на їх запобігання.