Властивість або стан, коли дія, вчинок або наслідок не є результатом свідмого наміру, умислу чи злого наміру; відсутність навмисності.
У правовому контексті — форма вини, при якій особа не передбачала шкідливих наслідків своїх дій (бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити, або легковажно розраховувала на їх запобігання.