Значення
-
Властивість або стан, коли дія, вчинок або наслідок не є результатом свідмого наміру, умислу чи злого наміру; відсутність навмисності.
-
У правовому контексті — форма вини, при якій особа не передбачала шкідливих наслідків своїх дій (бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити, або легковажно розраховувала на їх запобігання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ненавмисність, р. ненавмисності, д. ненавмисності, з. ненавмисність, о. ненавмисністю, м. ненавмисності, к. ненавмисносте