невиїзд

1. Обмеження права громадянина на виїзд за кордон, що накладається державними органами з різних причин (адміністративних, політичних, юридичних).

2. Стан, коли особа не має можливості або права покинути країну, часто як форма тиску або покарання.

3. У конкретно-юридичному контексті — запис у паспорті або офіційне рішення компетентних органів, що забороняє виїзд з держави.

Приклади вживання

Приклад 1:
Випустили під підписку про невиїзд. Тобто підозри в контрреволюційній діяльності висіли над ним і далі.
— Михайло Драй-Хмара, “Kolomiiets Rostislav Kolomiiets”

Частина мови: іменник (однина) |