Значення
-
Філософсько-релігійний термін, що позначає якість або стан недоступності для людського пізнання, розуміння або словесного вираження; те, що неможливо цілком осягнути розумом або висловити словами, часто стосується абсолютних понять, таких як природа Бога або вічності.
-
У ширшому вживанні — властивість чогось надзвичайно глибокого, таємничого або трансцендентного, що перевищує звичайні можливості людського досвіду та опису.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. несповідимість, р. несповідимості, д. несповідимості, з. несповідимість, о. несповідимістю, м. несповідимості, к. несповідимосте