Значення
-
Абстрактний іменник, що означає властивість бути непохитним, незмінним, стійким; здатність не піддаватися руйнуванню, порушенню або змінам.
-
У філософському та політичному контексті — принцип або стан, що характеризує недоторканність, незламність та абсолютну сталість певних засад, кордонів, законів або прав.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нерушимість, р. нерушимості, д. нерушимості, з. нерушимість, о. нерушимістю, м. нерушимості, к. нерушимосте