1. Так, що неможливо розлучити, розділити; невіддільне, невід’ємне.
2. Постійно разом, не розстаючись; невідступно.
нерозлучно
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Та заразом забалакала в ньому й філологічна жилка, що нерозлучно жила з ним, як і трохи чи не з кожним українцем: — Коли знаєш, що писала оце людина, яка вкраїнську мову вивчила чисто філологічним способом, «а не з практики, то доводиться аж дивуватися на філологічну геніальність тієї людини, — раптом, оживившись, забалакав він. — Але таки видно, що без живої практики перебутися не можна жодному геніальному філологові, хоч би й з яким тонким лінгвістичним нюхом.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прислівник () |