нерозлучність

1. Властивість або стан, за якого двоє чи більше осіб або предметів є постійно разом, не розлучаються; тісний, нерозривний зв’язок, єдність.

2. У християнському вченні про шлюб: одна з основних його ознак, що означає нездоланність та довічність подружнього союзу, який не повинен розриватися людською волею.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |