1. Так, що не може бути відокремлено, відділено; нерозривно, невід’ємно.
2. (У граматиці) Про спосіб утворення складних слів, при якому їх частини пишуться разом, без дефіса.
Словник Української Мови
Буква
1. Так, що не може бути відокремлено, відділено; нерозривно, невід’ємно.
2. (У граматиці) Про спосіб утворення складних слів, при якому їх частини пишуться разом, без дефіса.
Приклад 1:
Не просто паралельно, але невіддільно одне від другого. 1931 р. , вагітна, їде у наукове відрядження до літературно-меморіальних музеїв Москви й Ленінграда, щоб набратися досвіду.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”