Значення
-
Властивість або стан того, що не може бути відокремлене, відділене від чогось іншого; органічний зв’язок, єдність, що виключає роздільне існування.
-
У філософському та політичному контексті — принцип, за яким певні території, землі або народи вважаються такими, що не підлягають відокремленню чи відчуженню від державного чи національного цілого.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. невіддільність, р. невіддільності, д. невіддільності, з. невіддільність, о. невіддільністю, м. невіддільності, к. невіддільносте