Властивість або стан того, що не може бути відокремлене, відділене від чогось іншого; органічний зв’язок, єдність, що виключає роздільне існування.
У філософському та політичному контексті — принцип, за яким певні території, землі або народи вважаються такими, що не підлягають відокремленню чи відчуженню від державного чи національного цілого.