непосидливість

Властивість за значенням прикметника «непосидливий»; нездатність довго залишатися в спокої, посидіти на одному місці, надмірна рухливість, метушливість.

Вживається як термін у психології та педагогіці для позначення поведінкової особливості, що характеризується підвищеною, часто безцільною руховою активністю, невсиділивістю.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |