АБОМІН, -а, чол. рід. 1. у хімії, біохімії. Фермент класу гідролаз, що міститься в шлунковому соці ссавців, птахів і риб; розщеплює білки до пептидів; застосовується в медицині як лікувальний засіб при розладах травлення.
2. у фармакології. Лікарський препарат, виготовлений на основі цього ферменту (зазвичай із слизової оболонки шлунка телят або ягнят); використовується для поліпшення травлення.