Властивість за значенням прикметника “непокутуваний“: нездатність бути покутованим, відкупленим, спокутаним; такий стан провини або гріха, який неможливо загладити, виправити або спокутувати.
У релігійному, зокрема християнському, контексті — стан найтяжчого гріха, який не може бути прощений, оскільки за своєю суттю або внаслідок некаятності не підлягає спокуті.
У переносному значенні — надзвичайна тяжкість, непоправність вчинку, злочину або провини, що не дає можливості для виправдання чи відпущення.