1. Відчувати тривогу, хвилювання, занепокоєння; турбуватися через щось або за когось.
2. Бути у стані збудження, метушні, неспокою; виявляти непосидющість, рухливість.
непокоїтися
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Людина в твоєму юному віці недосвідчена, легко піддається обманові і впливові аморальності; я сам маю досвід і тим більше непокоюся — непокоюся і маю право непокоїтися· Бо що мені робити в житті, чим заповнити свій дух, про що піклуватися? Ні про що не турбуватися, ні за що не переживати — значить не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — це рух.
— Григорій Сковорода, “Сковорода Григор Й. Григор Й Сковорода В Рш . П Сн . БайКи. Д Алоги. Трактати. Притч . Прозов Переклади”
Частина мови: дієслово () |