ІМПЛІКАТУ́РА, и, жін., лінгв., лог. Прихований, не виражений прямо зміст висловлювання, який випливає з контексту, ситуації спілкування або спільних знань мовця та слухача; підтекст, що домислюється адресатом.
імплікатура
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |