ІМПЛІКÁТОР, -а, чол.
1. спец. Пристрій, програма або логічний елемент, що реалізує операцію імплікації (логічного слідування).
2. лінгв. Одиниця мови або мовлення, яка вказує на наявність імпліцитного (прихованого) змісту чи підтексту у висловлюванні.