1. (філософія) Властивість того, що не може бути підсилене, посилене або збільшене за інтенсивністю; стан, який не допускає ступенів або градацій.
2. (лінгвістика) Властивість мовної одиниці (наприклад, граматичної форми, конструкції), яка не може бути посилена за допомогою спеціальних засобів (часток, наголосу, інтонації тощо) без втрати або суттєвої зміни свого первісного значення.