наголос

НА́ГОЛОС, -у, чол.

1. Лінгв. Виділення складу в слові силою голосу (силовий наголос), висотою тону (музичний наголос), довготою вимови (кількісний наголос) або іншими фонетичними засобами; акцент. В українській мові наголос вільний і рухомий.

2. перен. Особлива увага, підкреслення важливості чого-небудь; акцент. У своїй промові він зробив особливий наголос на необхідності реформ.

Приклади вживання

Приклад 1:
Якщо в справжньому мистецькому творі центр ваги знаходиться на художньому образі і якщо критерієм ху* дожності є конкретність та емоційність внутрішньої форми, то у Сковороди наголос робиться на значенні образу. І філософія його стає в деякому відношенні розробкою принципів моралістичного витлумачення образів світу, даного у відчуттях, та світу, створеного фантазією.
— Григорій Сковорода, “Сковорода Григор Й. Григор Й Сковорода В Рш . П Сн . БайКи. Д Алоги. Трактати. Притч . Прозов Переклади”

Приклад 2:
“Це кров моя… Моя… (над цим слівцем emphasis – наголос) моя, божа, не людська”. Цим полотном повиває Марія немовля, а Йосиф – мерця.
— Невідомий автор, “Grigorii Piznai V Sobi Liudinu”

Приклад 3:
Вiн, як менi здалося, зробив наголос на «сьогоднi», i тому я спитала: — Тодi ти, може, дозволиш менi зайти до тебе завтра? Чаргар нiчого не вiдповiв i заплющив очi.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”

Приклад 4:
Це, каже, iнженер «рюсь» i робить наголос на «рюсь» мовляв, пробачте йому. Це було так комiчно… Iнженер уважно подивився на свого спiвбесiдника.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”

Приклад 5:
Здається, мiй однофамiлець — Альоша Карамазов — ставив якось там наголос на любов до дальнiх. А я от теж думаю, що цей наголос треба перенести на ненависть до ближнiх.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”

Частина мови: іменник (однина) |