Значення
-
НА́ГОЛОС, -у, чол.
-
1. Лінгв. Виділення складу в слові силою голосу (силовий наголос), висотою тону (музичний наголос), довготою вимови (кількісний наголос) або іншими фонетичними засобами; акцент. В українській мові наголос вільний і рухомий.
-
2. перен. Особлива увага, підкреслення важливості чого-небудь; акцент. У своїй промові він зробив особливий наголос на необхідності реформ.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. наголос, р. наголосу, д. наголосові, з. наголос, о. наголосом, м. наголосі, к. наголосе