1. Послідовник неокритицизму — філософського напряму кінця XIX — початку XX століття, що розвивав і переосмислював ідеї німецького критицизму Іммануїла Канта, акцентуючи увагу на теорії пізнання, логіці та методології наук.
2. Представник або прихильник сучасних (нео-) критичних підходів у будь-якій галузі знання (наприклад, у літературознавстві, мистецтвознавстві), що ґрунтуються на переглянутих, оновлених засадах критичного аналізу.