Приклад 1:
Кілька типів з оленячими і бичачими рогами на головах, підтанцьовуючи, виносять на середину кімнати священний повстяний килимок (у нас об такі ноги витирають), а перед ним, разом із фінальними екстазами співу («золотої германійської брами дай нам пропливти великим рибою»), задля суцільного захвату виставляють погруддя: золочена бронза в дещо збільшених ПЕРВЕРЗІЯ ЗО пропорціях (щодо природних, ясна річ), і я розумію так, що то їхнє божество, божище, божисько, — ліпше сказати, якийсь чи то пітекантроп, чи будда, чи німецький філософ- матеріяліст, він же Сторож Германійської Брами, або ж Еґір, Ґрунґнір і Фафнір 1, вартовий заклятого саду… Усі присутні, крім мене, врочисто вклякли перед його божистою з’явою. Коли ж і я забаг опуститися на коліна, то дівчата, всі чотири мої наглядачки, просто не дали мені цього зробити, хапаючи мене звідусіль за все на світі.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Британці звали його Степфен Ріглі, німцям він був відомий під кодовим ім’ям “Німрод”, в дійсності ж це був німецький антифашист Стефан Розенберг. Про це детально написав британський автор Джеймс Лізор у своїй книзі “Війська Ікс” (Leasor James.
— Невідомий автор, “095 Mlr6”
Приклад 3:
німецький єгиптолог К. Р. Лепсіус використав її для сучасної періодизації, яка з деякими уточненнями набула такого вигляду: Пізнє Царство єгиптологи ще поділяють на Лівійсько-Саїський (XXII—XXVI династії) та Перський (XXVII династія) періоди. Іноді добу царювання XXI—XXV династій називають III Перехідним періодом.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 4:
німецький філософ Ф. В. Ніцше, який у своїй праці «Так говорив Заратуштра» для побудови своєї філософської системи («нагірної філософії»), що її пізніше взяв на озброєння німецький фашизм, використав ідеї іранського пророка, перелицювавши їх іноді до невпізнання. Загалом новаторське зороастрійське віровчення не відцуралося давніших релігійно-міфологічних уявлень іранців.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 5:
— От уже правда так правда — німецький афоризм: «Was heiss die Sentimentalitat? Die Sentimentalitat ist — Nachts bei dem Mondscheine den Namen seiner Geliebten auf dem Schnee einzupissen[46]» Я не здивуюся, коли професор дійде ще й до такого вияву сентиментальності… Ач, регочуть як!..
— Тютюнник Григорій, “Вир”
