Словник Української Мови
Буква
1. Сукупність людей, що проживають на певній території (країні, області, місті тощо).
2. Жителі певної місцевості, країни, розглянуті як цілісність у соціальному, економічному або демографічному контексті.
3. У демографії та статистиці — об’єкт дослідження, усі мешканці певної території на певну дату або за певний період.
Приклад 1:
Починається він із такого, сказати б, універсального протиставлення, як верх і низ, що, за твердженнями фахівців, належить до «чи не найархаїчніших компонентів моделювання світу»[27 – Павленко Ю. Дохристиянські вірування давнього населення України. — К., 2000.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
та періодизація Відлік років єгиптяни починали староєгипетської історії заново після кожного перепису населення (він здійснювався раз у два роки) чи воцаріння нового фараона. До того ж до середини II тис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
У господарській діяльності найдавніших поселенців у далині Нїлу відчувався вплив передньоазіатського населення, яке, зокрема, навчило тамтешню людність розводити овець та кіз. Квартали пізніших таких поселень у Єгипті VI—V тис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 4:
Ядром найдавнішого населення Північної Месопотамії у другій половині III тис. до н. е. були субарейські племена, етнічно споріднені з хурритами держави Мітанні, урартами Закавказзя, хеттами Східної Анатолії.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 5:
Завойовані території він спустошував, місцеве населення майже поголовно знищував. Воєнні успіхи Ашшур-націр-апала II закріпив його син Салманасар III, який побудував у столиці князівства Біт- Адіні — Тілль-Барсіб (сучасний Телль-Ахмар) — свій палац, після чого перелякані володарі Каркемиша, Самаля й Халпи (Халеб, Алеппо) самі зголосилися платити Ассирії данину.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”