Значення
-
Пов’язаний із неокритицизмом — філософським напрямом кінця XIX — початку XX століття, що розвивав і переосмислював ідеї німецького критицизму Іммануїла Канта, зокрема акцентуючи увагу на теорії пізнання та методології наук.
-
Характерний для неокритиків; такий, що дотримується принципів неокритицизму.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неокритичний, р. неокритичного, д. неокритичному, з. неокритичного, о. неокритичним, м. неокритичнім, к. неокритичний