тяга

[tjɑɦɑ] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. Фізична сила, що змушує тіло рухатися у напрямку її дії; сила, що викликає рух або прагнення до руху.

  2. Прагнення, потяг до чого-небудь, сильне бажання (наприклад, тяга до знань, до мистецтва).

  3. Частина димаря або іншої вентиляційної системи, що забезпечує рух повітря, диму; також сама сила цього руху.

  4. У техніці — сила тяги, що розвивається двигуном для руху транспортного засобу (локомотива, судна тощо).

  5. У лісівництві — вивезення заготовленої деревини з лісу.

  6. У розмовній мові — важка, виснажлива робота, обов’язок, що вимагає великих зусиль.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. тяга, р. тяги, д. тязі, з. тягу, о. тягою, м. тязі, к. тяго

Більше записів