Значення
-
Фізична сила, що змушує тіло рухатися у напрямку її дії; сила, що викликає рух або прагнення до руху.
-
Прагнення, потяг до чого-небудь, сильне бажання (наприклад, тяга до знань, до мистецтва).
-
Частина димаря або іншої вентиляційної системи, що забезпечує рух повітря, диму; також сама сила цього руху.
-
У техніці — сила тяги, що розвивається двигуном для руху транспортного засобу (локомотива, судна тощо).
-
У лісівництві — вивезення заготовленої деревини з лісу.
-
У розмовній мові — важка, виснажлива робота, обов’язок, що вимагає великих зусиль.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тяга, р. тяги, д. тязі, з. тягу, о. тягою, м. тязі, к. тяго