1. Представник напряму в літературі, мистецтві або архітектурі, що виник наприкінці XIX — на початку XX століття, орієнтований на творче переосмислення форм і принципів античного та класицистичного мистецтва.
2. Послідовник або прихильник неокласицизму як художньої, літературної або інтелектуальної течії.
3. (У музиці) Композитор, що працює в стилі неокласицизму, для якого характерне використання форм і жанрів бароко або класицизму в поєднанні з сучасними композиційними техніками (наприклад, І. Стравінський, С. Прокоф’єв).