1. Напрям у літературі та мистецтві кінця XIX — початку XX століття, що характеризувався зверненням до естетичних ідеалів, тем і форм античності та класицизму з метою відродження ясності, гармонії та логічності в протиставленні романтизму та модернізму.
2. В архітектурі — стиль, що виник на рубежі XIX–XX століть і продовжував традиції класицизму, використовуючи його ордерну систему, симетричні композиції та монументальні форми, часто з елементами інших історичних стилів.
3. В українській літературі першої третини XX століття — літературна течія, представники якої (М. Зеров, М. Рильський, П. Филипович тощо) прагнули до високої художньої культури, апелювали до світової класичної спадщини, відстоювали ідеї майстерності форми, ясності мови та інтелектуалізму.