трибун

1. У Стародавньому Римі — виборна посада; державний діяч, який обирається для захисту прав і інтересів плебеїв (народний трибун).

2. Оратор, промовець, який публічно виступає з блискучими, запальними промовами, здатний захопити натовп.

3. Перен. Борець за якісь ідеї, громадський діяч, що активно відстоює чиїсь права, інтереси або певні суспільні цінності.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |