Значення
-
У Стародавньому Римі — виборна посада; державний діяч, який обирається для захисту прав і інтересів плебеїв (народний трибун).
-
Оратор, промовець, який публічно виступає з блискучими, запальними промовами, здатний захопити натовп.
-
Перен. Борець за якісь ідеї, громадський діяч, що активно відстоює чиїсь права, інтереси або певні суспільні цінності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. трибун, р. трибуна, д. трибунові, з. трибуна, о. трибуном, м. трибуні, к. трибуне
Походження слова (Етимологія)
Слово «трибун» походить з латинської мови. У Стародавньому Римі так називали різних державних і громадських службовців, а також видатних ораторів і публіцистів. Пізніше це слово перейшло в українську та інші слов’янські мови. Латинське «tribunus» утворене від «tribus» — округ, територіальна одиниця в Стародавньому Римі, що спочатку означало «третя частина римського народу». Це пов’язано з індоєвропейським коренем *tri- «три» та основою *bheu- «бути». Таким чином, «трибун» буквально означає «той, хто належить до третини».