Нечупайда — власна назва персонажа українського фольклору, зокрема казки «Про Івасика-Телесика», де він постає як чудовисько (часто лісове), що має довгі руки та ловить дітей, які не слухаються батьків.
Нечупайда — переносно: страхітливий, небезпечний або невідомий звір або істота, якою лякають дітей; уживається також як образне позначення чогось дуже страшного або огидного.