наводчик

1. Той, хто наводить, скеровує знаряддя, прилад або інструмент на ціль; навідник.

2. Той, хто вказує, показує комусь шлях, напрямок; провідник, поводир.

3. перен. Той, хто наштовхує, підказує кому-небудь думку, ідею або спрямовує чиїсь дії в певне русло.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |