Значення
-
Той, хто наводить, скеровує кого-, що-небудь на когось, щось; наставник, поводир.
-
Військ. Особа, яка входить до складу обслуги гармати, міномета, кулемета тощо й безпосередньо наводить їх на ціль.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. навідник, р. навідника, д. навідникові, з. навідника, о. навідником, м. навідникові, к. навіднику