1. Той, хто дає поради, навчає, виховує кого-небудь; учитель, вихователь, керівник.
2. Досвідчена людина, яка допомагає молодшому або менш досвідченому працівникові, фахівцеві оволодіти професією, адаптуватися до роботи; ментор.
наставник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Найкраще було б, щоб ти — гетьман, а біля тебе наставник — регент. Таким бачив батько біля тебе Виговського.
— Невідомий автор, “Getman Sin Getmana”
Приклад 2:
Доктор Анґер часто приводив додому студентів, щось їм пояснював, зачитував уголос уривки з праць Оуена та Фур’є про гігієну, Лістера про гнійні рани, з «Лекцій фізіології та патології нервової системи» Клода Бернара і найцікавіші статті з журналу «Archiv für Physiologie»; молоді люди жваво дискутували, та завжди шанобливо замовкали, коли промовляв їхній досконало витриманий наставник, і слухали його, мало не побожно вдивляючись у те, як від подиху, змішаного зі словами, ворушаться чорно-сизі кільця акуратної докторової бороди. Я гостила їх теплими напоями, іноді — хоч і не любила такої марнотратності — приносила бринзу з сардинками, кавальчики оселедця чи смажену кров, щоб мастити на хліб.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: іменник (однина) |