1. Так, як властиво дітям; просто, наївно, без ускладнень.
2. Так, як роблять діти; по-дитячому, недоросло.
по-дитячому
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
По-дитячому захоплюється польотом Гагаріна. Про політ Ніколаєва і Поповича — «чергове радянське диво».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
А далі він вичитав іще цікавішу річ: «Як був я дитиною, то балакав по-дитячому, думав по-дитячому, міркував по-дитячому. А як зробився дорослою людиною, то все дитяче поодкидав…» — Так виходить, либонь, що я ані передчасно ізстарівсь, ані розлюбив Шмідтів, а попросту виріс теперечки з дитини на дорослу людину, — осміхнувся професор, ставлячи Біблію знов на полицю.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прислівник () |