1. Віючи, принести що-небудь (про вітер, повітря тощо).
2. перен. Викликати в когось певні думки, почуття, настрій; навіювати.
3. перен. Нашептати, намовити когось на щось.
Словник Української Мови
Буква
1. Віючи, принести що-небудь (про вітер, повітря тощо).
2. перен. Викликати в когось певні думки, почуття, настрій; навіювати.
3. перен. Нашептати, намовити когось на щось.
Приклад 1:
намагається «навіяти» дочці думку, «що наша допомога фронту полягає у нашій внутрішній організованості, підтягнутості» (3: 61). Цілковито — як щось самозрозуміле — вона схвалює патріотичну спрямованість літератури як допомогу літератури фронтові.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”