НАВІД, -воду, чол.
1. військ. Спосіб ведення вогню з артилерійської зброї, за якого гармата, міномет тощо наводиться безпосередньо на ціль, що видно неозброєним оком; пряме наведення. Протилежне — закрита вогнева позиція.
2. військ., спец. Дія за значенням наводити, навести (зброю, прилад) на ціль. Здійснити навід.
3. тех. Спосіб спрямування рухомого об’єкта (ракети, літака, судна) на ціль або в задану точку за допомогою спеціальних систем. Система самонаведення. Радіолокаційний навід.