навершя

Приклад 1:
посланець свідчить але сам не є свідченням… ЇДУ ПО РОЗКВІТЛИЙ БУЗОК обличчя марні сутінкові не окреслені у нерухомому присмерку електрички нараз бризнув зелений промінь об високо підняту пляшку… чорні ліси сонце далеко запале за обрій тиша крилець прозорих що піднялись і завмерли… десь далеко у вагоні поїзда грає радіо і неможливо його вимкнути… 52 СМЕРТЬ БЛАКИТНОГО МЕТЕЛИКА коли я притомнів то бачив блакитного метелика на нозі він танув щоб знову яскраво спалахнути — блакитне з коричневим накрапом… я не міг ворухнутися ані повернутися туди куди ще недавно хотів… чи туди де я був… можливо… а він сидів прядучи крильми то в один то в інший бік… небо зтемнювалось і поступово поглинало нас і коли день стиснувся до одної краплини — заяскріла зірка… і я ловив її губами і дихав ще дихав… а ще він казав: ті що усміхнені до самоцвітів знайте — їх розсипає навершя списа який проминувши коштовну темряву враз доростає до вас! той хто забороняє ніч нічого не знає про день той хто із каменем — обтяжений каменем носіння каменя від шляхів каменя лице без маски — подвійне лице… попіл остуджує лігва… звірі вийшли на лови… а ти метелику куди?
— Невідомий автор, “Mikola Sluga Pivoniyi”