навершняк БукваН 1. Дерев’яна або металева насадка, ковпак, що надівається на верхівку чого-небудь (стовпа, жердини, даху тощо); навершник. Приклади вживання Відсутні Частина мови: іменник (однина) | ←навершяпогубляти→
