1. Верхня, завершальна частина чого-небудь; наконечник, верхівка.
2. У давньоруському та українському озброєнні — металеве навершя (набалдашник) руків’я меча, шаблі або іншої холодної зброї, що запобігає вислизанню руки та іноді слугує для нанесення удару.