1. Дістатися кого-, чого-небудь, рухаючись услід; наздогнати.
2. Раптово статися з кимось, спіткати когось (про події, явища, почуття, стан).
настигти
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Дістатися кого-, чого-небудь, рухаючись услід; наздогнати.
2. Раптово статися з кимось, спіткати когось (про події, явища, почуття, стан).
Відсутні