мантра

1. У індуїзмі та буддизмі — священний звук, склад, слово або вірш, що має духовну силу, який використовується для медитації, концентрації свідомості та звернення до божества.

2. У переносному значенні — ключова ідея, твердження або принцип, який багаторазово повторюється для його засвоєння, ствердження або самовмотивування.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |