мантра

[mɑntrɑ] Іменник

Буква:М

Значення

  1. У індуїзмі та буддизмі — священний звук, склад, слово або вірш, що має духовну силу, який використовується для медитації, концентрації свідомості та звернення до божества.

  2. У переносному значенні — ключова ідея, твердження або принцип, який багаторазово повторюється для його засвоєння, ствердження або самовмотивування.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. мантра, р. мантри, д. мантрі, з. мантру, о. мантрою, м. мантрі, к. мантро

Більше записів