Словник Української Мови
Буква
НАСТУПАТИ (док. наступити).
1. Ставати ногою, лапою, колесом і т. ін. на кого-, що-небудь; натискати ногою на щось. // Навалюватися, напирати на когось, щось.
2. Рухаючись, наближатися до кого-, чого-небудь; іти, сунути. // військ. Вести наступ, атакувати ворога.
3. перен. Наставати, починатися (про час, пору року, явища природи). // Охоплювати когось (про почуття, стан).
4. перен. Рішуче виступати проти кого-, чого-небудь; критикувати, тиснути.
Приклад 1:
Вони слідом за мною підуть всюди, волаючи: «Ти йдеш в неправу путь!» І, мов на жар пекучий, наступати я буду на слова твої огнисті, — сліди мої від них криваві будуть.
— Невідомий автор, “Ukrayinka Liesia”
Приклад 2:
…На нас почала наступати синя полоска далекого лiсу. З боку вже розправляло свої малиновi крила золоте, як i завжди, невiдоме сонце.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
— спитала я. Вiн почав гаряче наступати на мене: мовляв, я не маю пiдстави сумнiватись. Вiн запевняє мене, що в останнi днi вiн тiльки й думав про те, як би зустрiтися зi мною.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”
Приклад 4:
Треба щиро сказати: революцiйний нарiд умiє перемагати й наступати, та нiяк не вмiє вiдступати й тягати за собою барахло. Плани евакуацiї i справдi виглядали дуже химерно.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”