Словник Української Мови
Буква
1. Доконаний вид до настановляти (у 1 знач.): спрямувати, скерувати кого-, що-небудь кудись або на когось, щось; націлити.
2. Доконаний вид до настановляти (у 2 знач.): дати кому-небудь настанову, повчання, пораду; навчити, як діяти.
3. Доконаний вид до настановляти (у 3 знач.): призначити на якусь посаду, затвердити в якомусь статусі; поставити.
Приклад 1:
Осавули, які стояли внизу між козаками, загукали: “Кого хочете настановити на гетьмана?” — Хмельницького!
— Невідомий автор, “Getman Sin Getmana”
Приклад 2:
Як довчився в нiй, то його мали настановити за вчителя в його рiдному селi, але вiн сам того не схотiв, бо там з ним усi будуть запанiбрата. Був з тих учителiв, що, вилiзши з «мужикiв» у «пани», силкуються якомога дужче вiдрiзнитися вiд мужика, сахаються, як нечистої сили, знатися з ним i виглядають собi якої багатої управителiвни, чи дочки грошовитого глитая з мужикiв, чи хоч удови якого полупанка, щоб, оженившися, покинути нелюбе й нудне вчителювання та й перейти зовсiм на «панську лiнiю».
— Невідомий автор, “Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich”