наскладати

1. (перехідне) Складаючи, нагромадити, накопичити певну кількість чогось; набрати шляхом складання.

2. (перехідне, розм.) Придумати, вигадати, скомпонувати (часто про літературні, музичні твори або неправдиві історії).

3. (неперехідне, рідк.) Провести певний час, займаючись складанням чогось.

Приклади вживання

Приклад 1:
с т є г н у т и с и — назбирати, наскладати грошей. Стратитись — накласти на себе руки («пам’ятаю, як повісився Николай Басараб, потім за ним стратився Іван Ба-сараб»).
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: дієслово () |